Тофацитиніб Тофаяк 5 мг 60 таб

Показання до активних речовин препарату Тофацитініб

Помірний чи тяжкий активний ревматоїдний артрит у дорослих з неадекватною відповіддю на один або кілька базисних протизапальних препаратів (БПЗП).

Режим дозування

Спосіб застосування та режим дозування конкретного препарату залежить від його форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування та режиму дозування.

Тофацитініб можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з метотрексатом або іншими небіологічними БПЗП.

Може знадобитися корекція дози або припинення терапії у разі розвитку дозозалежних відхилень лабораторних показників, включаючи нейтропенію та анемію.

Не рекомендується починати терапію у пацієнтів з абсолютним числом нейтрофілів (АГН) менше 1000/мкл та/або з рівнем гемоглобіну менше 90 г/л.

У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та/або печінки, у пацієнтів, які отримують потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, у пацієнтів, які отримують один або кілька супутніх препаратів, здатних помірно інгібувати ізофермент CYP3A4 та активно інгібувати ізофермент CYP2C19 (наприклад, 5 мг 2 рази на добу.

Побічна дія

• Інфекції та паразитарні інвазії: дуже часто – назофарингіт; часто – пневмонія, що оперізує герпес, бронхіт, грип, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, фарингіт; нечасто – сепсис, бактеріальна пневмонія, пневмококова пневмонія, пієлонефрит, запалення підшкірної жирової клітковини, вірусний гастроентерит, вірусна інфекція, простий герпес; рідко – туберкульоз ЦНС, енцефаліт, некротизуючий фасціїт, криптококовий менінгіт, дисемінований туберкульоз, уросепсис, пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii, стафілококова бактеріємія, туберкульоз, бактеріальний артрит, бактеріальний артрит інфекція, спричинена комплексом Mycobacterium avium, цитомегаловірусна інфекція, бактеріємія.
• З боку серцево-судинної системи: часто – підвищення артеріального тиску.
• З боку травної системи: часто – біль у животі, блювання, гастрит, діарея, нудота, диспепсія; нечасто – стеатоз печінки.
• З боку обміну речовин: часто – гіперліпідемія, дисліпідемія; нечасто – дегідратація.
• З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння; нечасто – парестезія.
• З боку кістково-м’язової системи: часто – біль у м’язах та кістках, артралгії; нечасто – тендиніт, набряк суглобів, м’язова напруга.
• З боку системи гемостазу: часто – лейкопенія, анемія; нечасто – нейтропенія.
• З боку дихальної системи: часто – задишка, кашель; нечасто – застійні явища у придаткових пазухах носа.
• З боку шкірних покривів: часто – висипання; нечасто – еритема, свербіж шкіри.
• Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасто – рак шкіри, не пов’язаний з меланомою.
• Лабораторні та інструментальні показники: часто – підвищення активності ферментів печінки, КФК, підвищення концентрації ЛПНГ, холестерину крові (у клінічних дослідженнях вперше відзначалися після першого місяця терапії та надалі залишалися стабільними), підвищення маси тіла; нечасто – підвищення активності трансаміназ, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, підвищення концентрації ГГТП, порушення функціональних проб печінки.
• Інші: часто – лихоманка, стомлюваність, периферичні набряки.

Протипоказання до застосування

Тяжке порушення функції печінки; інфікування вірусами гепатиту В та/або С (наявність серологічних маркерів HBV та HCV інфекції); КК менше 40 мл/хв; одночасне застосування живих вакцин; одночасне застосування з біологічними препаратами, такими як, інгібітори ФНП, антагоністи інтерлейкінів (ІЛ-1R, ІЛ-6R), моноклональні анти-CD20 антитіла, селективні ко-стимулюючі модулятори, а також потужні імунодепресанти, такі як азатіоприн, циклоспорин і такро інфекцій); тяжкі інфекції, активні інфекції, включаючи локальні; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років; Підвищена чутливість до тофацитинібу.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Протипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).

Особливі вказівки

З обережністю застосовувати при підвищеному ризику перфорації органів шлунково-кишкового тракту (наприклад, у пацієнтів з дивертикулітом в анамнезі); у пацієнтів похилого віку через високий ризик розвитку інфекційних захворювань.

У пацієнтів з ревматоїдним артритом, які отримують імуномодулятори, включаючи біологічні препарати та тофацитиніб, відмічені серйозні, а іноді і смертельні інфекції, спричинені бактеріальними, мікобактеріальними, грибковими, вірусними чи іншими опортуністичними збудниками. Найчастіші серйозні інфекції, зазначені при застосуванні тофацитинібу, включають пневмонію, запалення підшкірної клітковини, герпес, що оперізує, і інфекцію сечових шляхів.

З-поміж опортуністичних інфекцій при застосуванні тофацитинібу відмічені випадки розвитку туберкульозу та інших мікобактеріальних інфекцій, криптококозу, кандидозу стравоходу, який оперізує лишаю з ураженням різних дерматозів, цитомегаловірусної інфекції, а також ВК-вірусної інфекції. У деяких пацієнтів відзначали дисеміновані захворювання, найчастіше при одночасному застосуванні імуномодуляторів – метотрексату або кортикостероїдів, які самі по собі і на додаток до основного захворювання на ревматоїдний артрит можуть привертати до розвитку інфекцій. Також можливий розвиток та інших серйозних інфекцій, які не були зареєстровані в клінічних дослідженнях (наприклад, гістоплазмозу, кокцидіоїдомікозу та листериозу).

Тофацитиніб не слід застосовувати у пацієнтів з активною інфекцією, включаючи локальні інфекції. Перед застосуванням тофацитинібу слід оцінити співвідношення ризик/користування від терапії у пацієнтів з хронічною або рецидивною інфекцією, після контакту з хворим на туберкульоз наявністю тяжкої або опортуністичної інфекції в анамнезі, у пацієнтів, які жили або недавно відвідали ендемічні райони з туберкульозу. інфекції. Пацієнти підлягають уважному спостереженню щодо розвитку ознак і симптомів інфекції під час та після терапії тофацитиніб.

Тофацитініб слід тимчасово відмінити, якщо у пацієнта розвинулася серйозна інфекція, опортуністична інфекція або сепсис. При розвитку нової інфекції на фоні застосування тофацитинібу пацієнт підлягає швидкому та повному діагностичному обстеженню за аналогією з пацієнтом, який страждає на імунодефіцит. Показано призначення відповідної антибактеріальної терапії, а також ретельне динамічне спостереження.

Оскільки літні пацієнти зазвичай характеризуються вищою частотою розвитку інфекцій, у подібних випадках також слід бути обережними.

Перед застосуванням тофацитинібу слід провести обстеження щодо ознак латентної або активної туберкульозної інфекції.

Перед початком терапії тофацитинібом у пацієнтів з латентним або активним туберкульозом в анамнезі, за відсутності підтвердження адекватного курсу протитуберкульозної терапії, а також у пацієнтів з негативним результатом дослідження на латентний туберкульоз, але наявністю факторів ризику туберкульозної інфекції слід провести. У разі прийняття рішення щодо необхідності проведення протитуберкульозної терапії у кожного конкретного пацієнта рекомендується проконсультуватися з фтизіатром.

Пацієнти підлягають ретельному спостереженню щодо розвитку ознак туберкульозу, включаючи пацієнтів з негативним результатом тесту на латентний туберкульоз до початку терапії.

Частота розвитку туберкульозу при застосуванні тофацитинібу у рамках світової програми клінічної розробки становила 0.1-0.2%. Пацієнти з латентним туберкульозом перед початком терапії тофацитинібом підлягають стандартній антимікобактеріальній терапії.

Реактивацію вірусних інфекцій описано при застосуванні терапії БПЗП. Випадки реактивації вірусу герпесу (наприклад, герпесу, що оперізує) також описані в клінічних дослідженнях тофацитинібу. Вплив тофацитинібу на реактивацію хронічного вірусного гепатиту невідомий. Перед початком терапії тофацитинібом слід провести скринінг щодо наявності вірусного гепатиту.

Існує можливість, що тофацітініб впливає на захист організму від злоякісних новоутворень. Вплив терапії тофацитинібом на розвиток та перебіг злоякісних новоутворень невідомий, однак у клінічних дослідженнях даного препарату реєстрували випадки розвитку злоякісних новоутворень.

У період лікування рекомендується проводити періодичне обстеження шкіри у пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку раку шкіри.

Тофацитиніб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з підвищеним ризиком перфорації органів шлунково-кишкового тракту (наприклад, у пацієнтів з дивертикулітом в анамнезі). Пацієнти з новими симптомами з боку органів шлунково-кишкового тракту підлягають негайному обстеженню для раннього виявлення перфорації органів шлунково-кишкового тракту.